Вальс
А може просто Доля?
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
Ліна Костенко
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
Ліна Костенко
У нас на двох – вогонь і танець.
Безмежний вальс на битім склі.
І наше щастя трохи ранить,
І сяйво пломенить вві сні.
Усе було. Усе минуло.
Як я без тебе? Я без крил…
Десь арфа стомлено зітхнула.
Чи ти мене колись любив?
А я любила чистий погляд
І світлу усмішку твою.
І це була така безодня!..
Мовчать, що я тебе люблю.
Яка була тоді щаслива!
Усе відчула! Все було.
Той вальс над прірвою, щосили,
Де кожен дотик, як тавро.
Короткий погляд, рук єднання...
На мить два серця обнялись.
Цей вальс, напевно, вже останній.
А перший буде ще колись.
