08.10.2015 08:47
Без обмежень
4035 views
Rating 5 | 11 users
 © Олесь Олександр

Айстри

Опівночі айстри в саду розцвіли…

Умились росою, вінки одягли, 

І стали рожевого ранку чекать, 

І в райдугу барвів життя убирать…

І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові, про сонячні дні, —

І в мріях ввижалась їм казка ясна, 

Де квіти не в`януть, де вічна весна…

Так марили айстри в саду восени, 

Так марили айстри і ждали весни…

А ранок стрівав їх холодним дощем, 

І плакав десь вітер в саду за кущем…

І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…

І вгледіли айстри, що жити дарма, —

Схилились і вмерли… І тут, як на сміх, 

Засяяло сонце над трупами їх!..

 1905




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.12.2017 09:18  © ... => Галина Нечесна 

Так, звісно... Ви ж знаєте, що Олесь написав цей вірш як своєрідну алегоричну відповідь на події в царській Росії 1905-1907 рр. Даремні сподівання інтелігенції на демократичні зміни. Не справдилося... Проте поет вірить, що сонце однаково зійде. І він мав рацію, єдине, що не знав, бідний, що до цього ой як далеко((((

 01.12.2017 00:42  Галина Нечесна => © 

Шкода айстр. Так і ми, чекаємо сонця, але чи ж дочекаємось... 

 25.05.2017 08:33  © ... => Надія 

Цілком із Вами погоджуюся, пані Надіє. На жаль, більшість творів класичної української літератури мають не вельми оптимістичне завершення. Напевно, реальність була така, бо ж хіба ревуть воли, як ясла повні? Чи з`явиться за гарних умов "Борислав сміється" або, скажімо, "Fata Morgana"? От і Олесь не став винятком. Він писав про події 1905 року, коли, здавалося, зміни в суспільстві можливі, але криваве придушення революційних виступів якраз і спровокували появу цих рядків. Можливо, тут ще йдеться про вплив стилістичних напрямів (критичний реалізм, символізм).
Щодо "Тигроловів" - це радикальна інша традиція української літератури. І дуже добре, що зараз цей твір у шкільній програмі. Такі романи мають бути обов`язково. Школярі кажуть, що це найкращій твір у програмі української літератури))))))) 

 23.05.2017 21:51  Надія => © 

"І вгледіли айстри, що жити дарма, —
Схилились і вмерли…"
А я одразу згадала про щойно прочитані твори Івана Багряного "Тигролови" і "Морітурі". Не можна здаватися. Треба вірити і не здаватися. Дякую за чудовий твір, пані Тетяно!  

 21.03.2017 08:49  © ... => Пендюра Едуард 

Не повірите, пане Едуарде, але поет написав це жертвам революції 1905 року. Тут усе алегорично. Не міг він тоді прямо говорити. А може, не хотів. Таким був його ідіостиль. 

 21.03.2017 08:44  Пендюра Едуард => © 

Мені здається, що це вони запалили сонце на небі. Це їх місія. 

 07.02.2016 10:51  © ... 

"Ой, не квітни, весно" у виконанні Марії Бурмаки:

 07.02.2016 10:42  © ... 

Діана Петриненко виконує романс "Чари ночі" ("Сміються-плачуть солов`ї":

 07.02.2016 10:34  © ... => Ольга Шнуренко 

Олександр Олесь писав тут символічно. Мав на увазі революцію 1905 року, яка не справдила сподівань інтелігенції. Для свого твору знайшов такі красиві, вишукані алегорії. 

Прожив поет дуже непросте життя. Опинився після подій 1917 року в еміграції. У 1944 році втратив єдиного сина поета Олега Ольжича. 

Крім поезій, Олександр Олесь писав ще й драми. Проте увійшов в історію української літератури назавжди саме завдяки своїм поезіям. Мав непересічне музичне обдарування, саме тому багато його поетичних текстів стали піснями. Найвідоміші з них це романс "Співають-плачуть солов`ї" і "Ой, не квітни, весно".

 07.02.2016 06:29  Ольга Шнуренко => © 

Осінні айстри – це улюблені квіти моєї мами і, звичайно, чорнобривці… Вражає не тільки гама кольорів, а й різноманіття видів суцвіття айстр! У всіх асоціація з цими квітами – це 1 вересня…
В цьому творі трактування квітів інше, вперше зустрічаю, що осінні квіти мріють про вічну весну, і це символічно! 

 24.12.2015 22:24  Світлана Нестерівська => © 

Коли важко, подумки чи вголос цитую цю поезію))))

 12.10.2015 22:02  Деркач Олександр => © 

добре що нагадуєте, раніше читав і бачив лише поверхневу картинку, а вірш не зовсім про осінь...вибачте, знову вставлю свої 5 копійок, вірніше Антонича, дуже мені подобаються ці рядки -

П’яне піано на піаніні трав
вітер заграв.
Спіють дні все менші,
нерівні,
піють по півночі півні
і
ості, осокори,
рій ос
і
ось
вже осінь... 

 09.10.2015 08:25  Максимів Галина => © 

один з моїх найулюбленіших віршів.... Дякую, Тетяно Валеріївно! 

 08.10.2015 09:47  Олена Вишневська => © 

Тобто ніколи не можна здаватися))))
Прекрасний вірш! Спасибі, сонечко, що нагадуєш нам нашу поетичну спадщину!
Квіти - неймовірно прекрасні! 

 08.10.2015 09:16  © ... 

Публікації автора Тетяна Ільніцька

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо