16.11.2018 21:08
для всіх
4473
    
  13 | 13  
 © Олесь Олександр

Ялинка

Ялинка

Раз я взувся в чобітки, 

Одягнувся в кожушинку, 

Сам запрігся в саночки

І поїхав по ялинку.


Ледве я зрубати встиг, 

Ледве став ялинку брати, 

А на мене зайчик – плиг!

Став ялинку віднімати.


Я – сюди, а він – туди…

"Не віддам, – кричить, – нізащо!

Ти ялинку посади, 

А тоді рубай, ледащо!


Не пущу, і не проси!

І цяцьками можно гратись:

Порубаєте ліси –

Ніде буде і сховатись.


А у лісі срізь вовки, 

І ведміді, і лисиці, 

І ворони, і граки, 

І розбійниці-синиці".


Страшно стало... "Ой, пусти!

Не держи мене за поли!

Бідний зайчику, прости, –

Я не буду більш ніколи!"


Низько, низько я зігнувсь, 

І ще нижче скинув шапку...

Зайчик весело всміхнувсь

І подав сіреньку лапку.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.12.2020 14:14  Майя => © 

Зараз вчу свого онучка цього віршика. Це наше українське. СУПЕР.