16.11.2018 21:08
Без обмежень
89 views
Rating 0 | 0 users
 © Олесь Олександр

Ялинка

Раз я взувся в чобітки, 

Одягнувся в кожушинку, 

Сам запрігся в саночки

І поїхав по ялинку.


Ледве я зрубати встиг, 

Ледве став ялинку брати, 

А на мене зайчик – плиг!

Став ялинку віднімати.


Я – сюди, а він – туди…

"Не віддам, – кричить, – нізащо!

Ти ялинку посади, 

А тоді рубай, ледащо!


Не пущу, і не проси!

І цяцьками можно гратись:

Порубаєте ліси –

Ніде буде і сховатись.


А у лісі срізь вовки, 

І ведміді, і лисиці, 

І ворони, і граки, 

І розбійниці-синиці".


Страшно стало... "Ой, пусти!

Не держи мене за поли!

Бідний зайчику, прости, –

Я не буду більш ніколи!"


Низько, низько я зігнувсь, 

І ще нижче скинув шапку...

Зайчик весело всміхнувсь

І подав сіреньку лапку.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Зайчикові вуха / Дитячий вірш | Камінчик Валентина». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Бідний зайчик / Вірш | Перелісна Катерина».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Микола Щасливий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо