ДО РАНКУ…

"Тримай мене міцно, одною рукою.
Так сильно і ніжно вбивай мене.
Віддай мені муку, своїми руками.
Моїми губами лікуй, лікуй, себе."
"Тримай" (муз., сл. - Христина Соловій)

Якщо ти лиш захочеш

Встелятиму щоночі

В кімнаті, наче місяць,

Кохання сатин.

Засліплений тобою,

Мов юною весною.

А зорі все голосять:

- «Її відпусти!..»

Твої чарівні рухи

І губ солодкі муки,

Мене торкають ніжно –

Лікують мене.

І спраглі від розлуки

В сплетіннях наші руки.

Та рано, а чи пізно

Ця ніч промайне…

Напевно всі ті зорі,

Мов сіті в нашім морі –

До ранку упіймають

Від тебе мене.

Та поки ми в полоні,

У ночі на долоні,

Тебе я обіймаю

Й цілую тебе…

Нічного неба рани

Загоються на рано

Світанку я серпанком

Злечу до небес.