Холодне гроно виноградне
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Холодной кистью виноградной…»
Світанком стукне нам в вікно,
А з ним і відчуття відрадне
Сп’янить, як молоде вино.
Недаром з крижаної стужі
Твій південь мариться мені,
Де вигином гітарним груші
Духмяні солодять пісні.
Там можна між дерев пограти
В ще змалку люблену лапту
І місяць яблуком зірвати,
Під тин прогнавши темноту.
Край стежки схилять нам суниці
В веснянках личка запашні,
До ґанку з грядки полуниці
Полум’янітимуть у сні,
Де брості ягід чорно-бурих
В листках смородинних кущів,
Стечуть, мов з хмар уривків хмурих
Краплисті залишки дощів.
А кошик спілої малини,
Із саду літнього трофей –
Мені десерт на іменини
І диковинка для гостей.
Їм знана парена брусниця,
З лохини мерзлої вино.
Все інше лиш могло насниться,
Та з книг явитись чи з кіно.
______________________
Холодной кистью виноградной
Стучится утро нам в окно,
И растворить окно отрадно
И выжать в рот почти вино.
О, соглашайся, что недаром
Я жить направился на юг,
Где груша кажется гитарой,
Как самый музыкальный фрукт.
Где мы с деревьями играем,
Шутя, в каленую лапту
И лунным яблоком пятнаем,
К забору гоним темноту.
Для нас краснеет земляника
Своим веснушчатым лицом,
Вспухает до крови клубника,
На грядках спит перед крыльцом.
И гроздья черно-бурых капель
Висят в смородинных кустах,
Как будто дождь держал их в лапах,
Следы оставил на листах.
И ноздреватая малина,
Гуртом в корзине разместясь,
Попав ко мне на именины,
Спешит понравиться гостям.
Все, кроме пареной брусники
И голубичного вина,
Они знавали лишь по книгам,
Видали только в грезах сна.
