Сподівання весни
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Сразу видно, что не в Курске»
Зразу видно, що не в Курську
Настигає нас зима,
Онде глуш модрин даурських
Рве вітрами жартома.
Ліс січневий скніє голо
В світлі барви бурштину,
Скалічіле віття кволо
Тінить сонця жовтизну.
Тут деревам треба витись,
Стовбур скорчивши на злом,
Підійматись і стелитись,
Прогинатись за теплом.
Де ж бо їм, обледенілим,
Врісши в мох і снігу сни,
Утлим знівеченим тілом
Сподіватися весни.
____________________
Сразу видно, что не в Курске
Настигает нас зима.
Это – лиственниц даурских
Ветровая кутерьма.
Голый лес насквозь просвечен
Светом цвета янтаря.
Искалечен, изувечен
Желтым солнцем января.
Здесь деревьям надо виться,
Надо каждому стволу
Подниматься и ложиться,
Изгибаться вслед теплу.
Со своим обледенелым,
По колено вросшим в мох
Изуродованным телом
Кто ж к весне добраться мог?