Напівпритомний світ моїх бажань
Напівпритомний світ моїх бажань
Розтане в льоді холоду весни.
І зранку знову всі забуду сни,
Які, немов без меж прозора грань,
Розбита в хвилях серця коливань,
Помруть в раю від сміху сатани...
Абсурд в душі прорізує печаль,
Що ріже тло солоністю журби...
І десь ржавіє в отворі труби
Моє кохання – виткана вуаль...
Воно здійметься з вітром і у даль
Чкурне, де б’ються хижі яструби.
Але колись гармонія в мені
Поверне свої вічні володіння,
І сон мине, проріжеться прозріння,
І буде чутно звук у далині...
Ті ноти, що лунали як сумні,
Приглушить щастя вічне гомоніння...
23.03.2016
