03.11.2015 12:03
для всіх
114
    
  1 | 1  
 © Ольга Шнуренко

Ода парасолям

Ода парасолям

Осінній парк. Прогулянка чудова, 

А на алеї пара кольорова -

Дві парасолі, жовта і бордова, 

Йшли мовчки поряд, ледве чути кроки -

Хоча і разом, але одинокі...


Я вже давно була знайома з ними, 

Він і Вона – відомі пілігрими…


Осінній день був лагідний і ніжний, 

Щось тихо гомонів їм дощ капіжний.

Зустрів цю дивну пару парк привітно, 

Відверто загравав бешкетник-вітер.


Кленові листя різнокольорові -

Як сонце, жовті, і як кров, бордові -

В повітрі, мов метелики, літали, 

Жіночу парасолю цілували.


Її усмішка, тепла і привітна, 

На лагідних вустах, як мак, розквітла.

Галантний кавалер змахнув те листя, 

І жовта парасоля стала чиста…


Ще довго ми алеями гуляли, 

Поки пора вечірня не настала.

Сказала, усміхнувшись, парасолям -

Прогулянка була така чудова!


Пора осіння неймовірно гарна, 

Дарує нам такі яскраві барви.

На зустріч з вами сподіваюсь знову –

Щаслива поверталась я додому...


Холодний місяць простеляв доріжку, 

Давно вже сон чекав на мене в ліжку…

В його обійми упаду пізніше, 

Спочатку напишу я нові вірші.


Розквітне вранці сонце, ніби сонях, 

І я засну, замучена безсонням…



м. Київ, 3.11.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!