23.11.2015 13:52
for all
210 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Зав`ялова Валентина

Вечірні ліхтарики

Вогко, сіро, знову мрячить, знову зранку темно так, 

Ніби сонце там, на небі, не прокинеться ніяк.


Дощик плаче. Мало світла, де й поділося тепло…

І біжать холодні краплі, плаче з ним віконне скло.


Тихо стукають по зливу тонкі пальчики дощів.

Місто вкрив осінній смуток, тугу навкруги розлив.


Вечір місто утішає: «Сутінок настане час, 

Із ліхтариків намистом я ураз прикрашу вас!


Світлом фар, немов стрічками, всі дороги огорну…

Не сумуйте так, будь ласка. Темряву я прожену!»



Харків, Листопад 2015 р

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.11.2015 23:21  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую. 

 24.11.2015 21:23  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Гарний вірш, настроєвий!) 

 24.11.2015 09:30  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дуже приємно. Дякую! 

 24.11.2015 09:19  Тетяна Ільніцька => © 

Гарно, пані Валентино! Вишукано!
Про що розмовляють речі вечірнього міста - це всі б хотіли знати))  

 24.11.2015 00:27  © ... => Ольга Шнуренко 

Дуже дякую за відгук! 

 24.11.2015 00:10  Ольга Шнуренко => © 

"Тихо стукають по зливу тонкі пальчики дощів.
Світлом фар, немов стрічками, всі дороги огорну" - сподобалося... 

 23.11.2015 18:41  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дуже дякую! 

 23.11.2015 18:23  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно і затишно у Вашому місті під вечірніми ліхтариками. Дуже сподобався вечір і тонкі пальчики дощів!
Чудовий вірш.