Тебе я чую, серце
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Злотії гори»
«Тебя я слышу, слышу, сердце»,
«Златые горы»
Тебе я чую, чую, серце,
Із тайника слабкий твій щем,
Незримі в клітці ребер дверці,
Не відімкну вірша ключем.
В тривожнім прочитаю стуку,
В твоїх притишених ривках
Біль засторог про смертну муку
В гірських далеких рудниках.
Ти замуроване, як вічник.
Все слабшає твій часу лік,
Допоки в муках спазм ритмічних
Не заспокоїшся навік.
__________________
Тебя я слышу, слышу, сердце,
Твой слабый стук из тайника.
И в клетке ребер нету дверцы,
Чтоб отомкнуть ключом стиха.
И я прочту в зловещем стуке,
В твоих ослабленных толчках
Рассказ о той, о смертной муке
В далеких горных рудниках.
Ты замуровано, как вечник.
Все глуше, глуше ты стучишь,
Пока под пыткой спазм сердечных
Ты навсегда не замолчишь.