Йде людське все – мимо, мимо...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Злотії гори»
Переклад вірша Варлама Шаламова
«Все людское – мимо, мимо…»,
«Златые горы»
«Все людское – мимо, мимо…»,
«Златые горы»
Йде людське все – мимо, мимо,
В давнину календаря.
Тут єдине, неділиме –
Спів пташиний і зоря.
Грітий гострий запах м’яти,
Шерех дальньої ріки.
Мить відради, біль утрати
Рівноцінні на віки.
Вітер теплий приголубить,
Сльози з щік зітре мені,
І метелик-самогубець
В костровім згорить огні.
____________________
Все людское – мимо, мимо.
Все, что было, – было зря.
Здесь едино, неделимо
Птичье пенье и заря.
Острый запах гретой мяты,
Дальний шум большой реки.
Все отрады, все утраты
Равноценны и легки.
Ветер теплым полотенцем
Вытирает щеки мне.
Мотыльки-самосожженцы
В костровом горят огне.
