Ім’я твоє прошептавши…
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Перші тайгові зошити»
«Мне грустно тебе называть имена»,
«Первые таёжные тетради»
Як гірко пригадувати імена
Російського мартирологу.
Від Пушкіна вказує нам давнина
Криваву поетів дорогу.
Неначе поету не скласти вже й вірш,
Не гроблячи власної шкури,
Чи будуть без смерті збережені гірш
Традиції літератури.
Мотузка і пуля, отрута й кинджал…
В квартиру-музей для оглядин
Як згуби знаряддя дані на загал,
Поета, що смерті підвладен.
Я вийду коли-небудь в дику цю гру
На пильний позір пістолета.
І ім’я твоє прошептавши, помру
Природною смертю поета.
_____________________
Мне грустно тебе называть имена
Российского мартиролога.
От Пушкина тянется, вьется
она —
Кровавая эта дорога.
Уж будто поэту стиха не сложить,
Не жертвуя собственной шкурой,
Уж будто без смерти
нельзя стало жить
Традициям литературы.
Веревка и пуля, кинжал и яд…
Как будто в сыскном музее,
В квартирах поэтов покойных висят
Реликвии ротозеев.
Я выйду когда-нибудь в эту игру
На пристальный взгляд пистолета.
И имя твое повторяя, умру
Естественной смертью поэта.
