Загублена земля
Ти чуєш дзвiн, що лине iздаля.
Ти чуєш пicню, що степами ллється,
Твої лiси, твої сади, поля...
I серце в грудях мов на волю рветься.
Ти не тримай його, а вiдпусти,
Нехай летить до рiдного до краю,
I там торкнеться рiдної землi,
Хай повернеться - я тебе благаю.
Втомилося воно на чужинi...
Болить ночами, i все бiльше плаче.
То туга по Загубленiй землi,
То вiдчуття, яких нiхто не бачить.
Нiхто не бачить - вiдчувають всi...
Невиннi вигнанцi своєї Батькiвщини,
Якi подались у чужi cвiти,
Прямi нащадки великої poдини.
Князiвськiй рiд мoгутньої держави...
Палкi серця хоробрих воякiв,
Вони напевно теж це вiдчували?
Вiдiрванi вiд рiдних берегiв.
Ти чуєш дзвiн, що лине iздаля...
Ти чуєш пiсню, що степами ллється,
Святая Русь - Загублена земля...
Надiя, що колиcь та вiднайдеться.
Буенос-Айрес (Аргентина), 2002 р.
