Вона
Ходиш по вулицях, питаєш
Чи не бачив хто у снах весни,
Бо ти її шукаєш.
Під заметілля вчувається...
Це голос ніжний чи лише скрип?
І вночі здригаєшся.
Бо ти бачив її раз у сні
Схожу на світлого ангела
У краплях кам’яної роси.
Ходиш і шепіт здригається,
Бо пройшла коронація зла
Покора не каїться.
Під фатою очі сушить лід,
Та вона тобі всміхається,
Щоб втекти, сховатися.
Тобі вона не вітається,
Бо через море інших скарбів
Не збагнув з ким прощаєшся.