Спали...
Спали мої вірші, коханий…
Як гарно іскряться сніги!
Морозно-палкими вустами
Мене разом з ними спали.
Впилися засніжені ночі
Коханням, неначе вином.
І ходять, малі поторочі,
Як сріблом, закутані сном.
Ти лицар з ясними очима.
Ці вірші належать тобі.
Я все проміняла на диво.
Це зрада була. Чи ні.
