14.01.2016 17:55
для всіх
224
    
  5 | 5  
 © Анна Ольтенберг

Моя Флоренція

Моя Флоренція
Кохання - це натхнення душі.
Ліна Костенко

І душа тепер, як Флоренція. 

Як величність її собору. 

Мармурово-легка есенція,  

Вічний спогад кохання того. 


Розквітають на небі іриси. 

Сплять тендітні і теплі зорі. 

І лиш варто було повірити,  

І втонути в твоїх долонях. 


І сягає душа вершини. 

Ти шляхетної крові, милий. 

І цілунки твої – перлини… 

І кохання у нас стокриле. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.01.2016 18:27  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст.

 16.01.2016 21:08  Світлана Рачинська => © 

В улюблене!!! Флоренція - рай на землі... Туди тільки з коханим) Або ж будувати її разом тут) Анно, дуже сподобалось!

 15.01.2016 16:00  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова поезія!
Тендітні рядки, як зорі в небі й іриси розквітлі.

 15.01.2016 11:28  Уляна Яресько => © 

Краса!!! Витончена вишуканість...

 15.01.2016 11:01  Тадм => © 

дуже ніжний вірш. сподобався

 15.01.2016 09:14  Тетяна Белімова => © 

Анічка, неймовірної краси твір! Тільки людина із світлою душею могла так написати)))
Щасти)))