Тетяна Чорновіл В синіх шепотах інею
Ніч отарою пінною
Гнала хмари вихрасті
У стрімку далину.
Їх намірилась пасти
Аж на царині сну.
З паш засніжених шепітних,
Чародійнице ноче,
Хмар отари займи,
То для мрій моїх трепетних
Іній синьо шепоче
Ніжну звабу зими.
І мені лиш за шибкою
Тишу струшує дрібно
На думок манівці,
Де за місяця скибкою
Сон відлунює срібно
В теплих зір молоці.
24.01.2016 20:58 Антоніна Грицаюк => © |
 Ця чудова картина відразу з`явилася в моїй уяві! Чудовий вірш! |
24.01.2016 16:29 Богдана Копачинська => © |
 Чарівна ніч пригостила скибкою місяця... Як завжди неперевершено! Захоплююсь Вашими віршами! |
19.01.2016 06:27 Серго Сокольник => © |
 Оце я на ніч Вашим віршем серце заспокою, Таню) |
18.01.2016 16:38 Георгій Грищенко => © |
 Надзвичайно образно. Дякую за задоволення, МАЙСТРЕ. |
18.01.2016 14:46 Григорій Божок => © |
 Незвично...казково... чарівно... захоплююче. Це ж треба так розчулити старого! |