Додому…
з рубрики / циклу «струни»
Все плеще й плеще дощ холодний
Останні мізки вимива
У хащі скигле вовк голодний
Кінь заїдає вудила.
І все коротший шлях до хати
Нагайка воду розрива.
Присліплі очі прагнуть спати
І важче неба голова.
Струмок жагучий лиже спину
З долоні повід випада.
Кінь зупинився. Вершник в глину.
В обличчя мутная вода.
Із ляку скочив, хижо гикнув
Миттєво зброю ухопив…
І зупинився. Ще не звик він,
Що землю мир заполонив.
Перехрестився. Шаблю в місто.
Заскочив знову на коня
З копит багнюка, наче тісто
Вперед! Майбутнє здоганять.
