Зельд «ЗОЗУЛЯ»
Руда решітка, шконка на замках,
Мугикав пісню ходячи по колу,
Зозуля літ кувала - віщий птах,
Та й закувала у кайдани волю.
Тут змучених пройшло немало літ,
Зрослася, злилася душа із болем,
І сірим каменем відгородився світ,
І серце стало сірим, кволим.
Слів не знайду й до чого тут слова,
Пташину пісню хочу пригадати...
Просуну руку до птахів з вікна;
Кує зозуля ..,
іще рік до страти.
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
| 03.04.2016 13:56 © ... => Тетяна Чорновіл |
...ого, щиро вдячний Вам, за добрі слова! |
| 03.04.2016 11:53 Тетяна Чорновіл => © |
Цієї сонячної гожої пори геть думки сумні! Нехай ворогам нашим зозуля страту кує! З Днем Народження Вас вітаю! Щастя Вам бажаю, благополуччя і закоханої зоряної ліри! |
| 17.02.2016 16:09 Світлана Рачинська => © |
Таким драматизмом віє від Ваших останніх творів. Чудова прониклива поезія! Весни Вам на серці і натхнень!!! |
| 14.02.2016 12:41 Тетяна Чорновіл => © |
|
Заболіло... |
| 14.02.2016 00:01 ГАННА КОНАЗЮК => © |
Проникливий вірш!.. Вражає! |
| 13.02.2016 20:46 Олена Вишневська => © |
"Слів не знайду й до чого тут слова..." |
| 13.02.2016 17:57 Каранда Галина => © |
а може, помилують?... або принаймні не змусять чекати рік... моторошний вірш. |
| 13.02.2016 03:09 Віктор Насипаний => © |
БОЛЯЧЕ... |