13.02.2016 01:13
for all
153 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Зельд

ЗОЗУЛЯ

ЗОЗУЛЯ

Руда решітка, шконка на замках, 

Мугикав пісню ходячи по колу, 

Зозуля літ кувала - віщий птах, 

Та й закувала у кайдани волю.

 

 

Тут змучених пройшло немало літ, 

Зрослася, злилася душа із болем, 

І сірим каменем відгородився світ, 

І серце стало сірим, кволим.

 

 

Слів не знайду й до чого тут слова, 

Пташину пісню хочу пригадати...

Просуну руку до птахів з вікна;

Кує зозуля .., 


іще рік до страти.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 03.04.2016 13:56  © ... => Тетяна Чорновіл 

...ого, щиро вдячний Вам, за добрі слова! 

 03.04.2016 11:53  Тетяна Чорновіл => © 

 Цієї сонячної гожої пори геть думки сумні! Нехай ворогам нашим зозуля страту кує! З Днем Народження Вас вітаю! Щастя Вам бажаю, благополуччя і закоханої зоряної ліри!

 17.02.2016 16:09  Світлана Рачинська => © 

Таким драматизмом віє від Ваших останніх творів. Чудова прониклива поезія! Весни Вам на серці і натхнень!!! 

 14.02.2016 12:41  Тетяна Чорновіл => © 

Заболіло...
Пронизливі рядки. 

 14.02.2016 00:01  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Проникливий вірш!.. Вражає!
Чудово!!! 

 13.02.2016 20:46  Олена Вишневська => © 

"Слів не знайду й до чого тут слова..."
Дуже сподобалось! Прибирає до мурашок... 

 13.02.2016 17:57  Каранда Галина => © 

а може, помилують?... або принаймні не змусять чекати рік... моторошний вірш.  

 13.02.2016 03:09  Віктор Насипаний => © 

БОЛЯЧЕ...