Споглядання зимового Дніпра з вікна потягу метро
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Сьогодні – річниця розстрілів на Майдані
Cмеркається. Зимовий тихий вечір.
Завмерли сизі хмари угорі.
А пам’ять тихо коле межи плечі,
Роз’ятрюючи спогади старі.
Вони мов заступили небокрай,
Дніпрових круч опівночі не видко…
Попереду – чи пекло, а чи рай?
Колеса стукотять, хвилини – свідки.
За вікнами – Дніпрові острови,
А я ніколи там ще не бувала…
Там – часопростір інший. Ті світи
Душа моя розхристана шукала.
Незвідані стежини і – лісок…
І береги – знайомі-незнайомі.
Не відступай від себе ні на крок…
Жени подалі гнів і вічну втому.
Фото авторки (біля Київського моря).
