27.04.2016 16:24
for all
88 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Ем Скитаній

Останній

віршування в окупації

у дворі пес дзигою крутиться

у часі безмежному навздогоняючи вічно

і ловить кашлатий свій хвіст

і весело-весело гавкає в усюди й усім -

увесь світ переконує в тому

що саме він

самий спритний меткий і вдалий

й відпускає хвоста

і знову ловить...


насумрений кіт розлігся в траві під сонцем

суворо зорко проникливо пильно

супроводжує поглядом

м"який і пухнастий хвостик

мордочку повертає то вліво то вправо... -

грається доти

аж поки непомітномиттєвим порухом лап

не спіймає його

і ніжно потім покусує кінчик хвоста

схожого більше на пензлика

а може й на китицю жовту з кульбабок... -

та не так вже й важливо

що на що воно схоже -

головне він заплющив аж очі вдоволено

і мурчить...


змія ковтає свого хвоста

і завмирає

дихає колом у вічність

під лопухом що широким розложистим листям

уперся в камінну горожу шалашиком

у чорній сирій і холодній тіні якого

змія зачаїлась на чатах

в чеканні нападу чи біди від погоди зрадливої -

спеки-дощу-буревію-грози чи граду... -

і кавтаючи хвіст у забаві в безмежність

тримає отруту на випадок всякий...


старий сидів і димів сигаретою під дашком

і споглядав усміхнено всі ці події

з рундука стародавньої хати

яку обіймали лозами верби

що тихо шуміли шорохом шерехом листя під вітром

й ронили сльозу...від сміху чи суму?.. -

під сонцем теплояскравим не зрозуміти...

старий допалив сигарету

кинув недопал

черевиком втер його в пил

сплюнув

здійнявся

й пішов по доріжці

яка вела до хвіртки обплетеної плющем

на плечі час від часу йдучи

старий поправляв рюкзака

услід йому журливо дзвенів струмок джерела

який був початком ріки

півколом що обходила хату

збігаючи вниз по камінним порогам...

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.05.2016 14:07  © ... => Каранда Галина 

взагалі то я про хазяїна хати... - але тут можна вважати й усе Вами перераховане - і останній дід (власник цієї хати), і останній раз (погляд діда на своє подвір"я і на все інше), і останній його шлях від хати у нікуди...вибачте, Галино, що затримався із відповіддю і.. - щоро вдячний Вам за читання моїх віршиків! 

 17.05.2016 14:02  © ... => Тетяна Ільніцька 

так, дозвільне споглядання світу - як я вже казав Тетяні Чорновіл - відволікає від проблем, заспокоює, іноді навіть тішить...але я вражений Вашим порівнянням із українським класиком...щиро вдячний Вам, Тетяно!

 17.05.2016 13:55  © ... => оксамит 

щиро дякую! 

 17.05.2016 13:54  © ... => Панін Олександр Миколайович 

щиро вдячний за відгук, Олександре! 

 17.05.2016 13:54  © ... => Тетяна Чорновіл 

споглядальні віршики трохи заспокоюють душу...дякую, Тетяно! 

 29.04.2016 15:21  Каранда Галина => © 

останній... хто? дід? раз? шлях?...
завжди легшає на душі, коли бачу, що Ви заходили... 

 29.04.2016 09:08  Тетяна Ільніцька => © 

Є у Коцюбинського така новела "Коні не винні". Щось у цьому є. У цьому зверненні до тварин у перехідні епохи. Можливо, саме споглядання котика й песика скрасить для ЛГ важкі часи окупації... Природа незмінна, це ми не сталі, не постійні, підвладні різним впливам.
Щасти Вам! Завжди Вас підтримуємо! Чекаємо на віртуальну зустріч)))  

 28.04.2016 20:14  оксамит => © 

Дуже, сто разів дуже!!! Вітаю Вас Еме) 

 28.04.2016 16:28  Панін Олександр Мико... => © 

І пейзажно, і філософічно, і художньо...
Гарно дуже. 

 28.04.2016 06:46  Тетяна Чорновіл => © 

Якесь дивне умиротворення відчула, читаючи вірш! Навіть про змію сприйнялось спокійно. А рюкзак на тлі журливого дзвону струмка стривожив.

Чудові філософські рядки.