БУРУЛЬЧИНІ СЛЬОЗИ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Бурулька плакала-ридала,
Не стримувала сліз гірких,
Бо, вкутавшись у мокрий сніг,
Зима на хмарах відлітала.
– Куди ж ти! – плачучи питала,
– Ще в нас лишилось стільки втіх!...
Не доказала, та й розтала,
І плач бурульчин раптом стих…
Дзвінкий струмок з тих сліз з‘явився,
Враз землю звеселив сумну,
Й десь з талою водою злився…
Здолавши кригу навісну,
Несмілий пролісок пробився.
Вітав він квіткою весну,
І прокидаючись від сну,
З струмка холодних сліз напився.