У СПОВІДАЛЬНІ

з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»

Переклад вірша Варлама Шаламова
«Я нынче вновь в исповедальне»,
«Синяя тетрадь»

Я нині знов у сповідальні

В гранітній келії стою,

Звершили путь дороги дальні,

Ще зовсім трохи – і в раю.

Я помилково, не з привички

Лункі ключі джерел гірських

За всемогутні мав відмички,

Бо відрізнити їх не зміг.

Стежки здолавши незнайомі,

Я в дім віршів зайшов вночі.

Було так тихо в мертвім домі,

Пітьма – ні лампи ні свічі.

Я зошит свій в кімнату темну

Поклав і вийшов за поріг.

Я в дім віршів зайшов таємно,

Тому лишитися не міг.

Як рідний край слабим і кволим

Хліб-сіллю стріне на путі,

Я зі своїм душевним болем

Ввійду в той дім. Лише тоді.

Я нынче вновь в исповедальне,

Я в келье каменной стою

В моем пути, в дороге дальней

На полпути – почти в раю.

Ошибкой, а не по привычке

Я принял горные ключи

За всемогущие отмычки,

Их от ключей не отличил.

Дорогой трудной, незнакомой

Я в дом стихов вошел в ночи.

Так тихо было в мертвом доме,

Темно – ни лампы, ни свечи.

Я положил на стол тетрадку

И молча вышел за порог.

Я в дом стихов входил украдкой

И сделать иначе не мог.

Я подожду, пока хлеб-солью

Меня не встретят города,

И со своей душевной болью

Я в города войду тогда.