Віск [Лише ворона]
Віск на вустах, віск на зубах
(я вже наїлася, досить!),
я наче той птах, з воску дивак,
в дзьобі заплутались коси.
Дзьоб восковий, птах вороний —
чорні мої одежини;
піт — восковий, страх — восковий,
очі — мов краплі ожини.
Не полечу, море плачу —
немає в одежі й пір`їни.
«Небо! — кричу. — Місяць! — кричу.
— Як же до вас я порину?»
А небо — обман, сцена — овал,
з сотень очей дим струїться.
Я — той актор, що терпить провал,
нумо, крізь маску дивіться!
Ворона лиш, що грає роль,
що граючи йде по життю,
що зараз снить напружений сон,
подібний до банші плачу.
Й очі всі ці, кров в молоці, —
сновидна звичайная мара.
Розтане дзьоб, й в моєму ж лиці
на мене обрушиться кара.
09.04.15
