Сяйво ласкавого місяця
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Ласкава ніч у небо зір сипнула,
Згустила тьму в захмарній вишині
І в осоці край озера заснула,
Зітхнувши хвильок шепотом у сні.
А місяць, що ясою з хмар потроху
Бліднів у срібно згуслій темноті,
Скотився в плесо озера нічного
Скупатися в притишеній воді
Хоч як биття сердець несамовите
Між пульсу видає принишклий страх,
Убрід ходімо місяця ловити,
Що десь на дні ясніє в куширах.
Твої піймали, чи мої долоні
Дізнатись нам з тобою не дано,
Бо місяць наш у пригорщів полоні
Крізь пальці просочився знов на дно.
А звідти в небо сплинув так невчасно…
Латаття квітку ти зірвав мені –
І з усміху зайнявся місяць ясно
В очей твоїх ласкавій глибині.
