Вітри над чебрецями
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
П’янкі вітри над чебрецями
Лілові струшують казки,
А ніч шукає манівцями
Намиста росяні разки,
Що розгубила в чар омані.
Ступлю в ті чари неозорі
Аж ген за вітряну межу,
Смородинові стиглі зорі
З небес захмарених струшу
Між цвіту трепети незнані.
Хай за вітрами скніє лише
Блідого місяця дозір
Та ніч цілунок твій колише
На смак смородинових зір
У сну медовому тумані.