Не дам я сонце загасить!
Зведу стіну. Ключі від брами
Ти вже не зможеш підібрать.
Ти атакуєш вже словами,
Яких не хочеш вибирать.
Нема тепла – нема довіри.
Душа забилася в куток,
Зіщулилась побитим звіром
І вчить невивчений урок.
Вмирають ніжності цілунки,
Сльозами серце вже стіка.
Твоя любов, як подарунки:
Дарує й забира рука.
Чужий. Чужа. Я хочу неба!
А ти тримаєш в кулаці.
«Синичко, так тобі і треба!» -
Мені сказали очі ці.
Втікаю в сни свої дівочі
Співати радісних пісень.
Там я стояла до пів ночі
Серед заквітчаних вишень.
Там я по-справжньому раділа,
Цвіла, допоки вітер злий
Не остудив душі. І зріла
В тобі ненависть – плід гіркий.
Переживу. Переболію.
Не дам я сонце загасить.
Я буду йти одна. Я вмію
Лиш в Бога мудрості просить.
Лебедин, 2013