Життя
Я з нІччю віч на віч.
Як це п’янить, бентежить,
І кожна така мить наче ковток вина...
Лиш світло проклада
Якісь умовні межі
З яскраво-бунтівного відкритого вікна.
З глибин мого єства
Волає сон сердито,
І тіло наливає від втоми вже свинець.
Та сон - то не життя,
А хочеться пожити -
Он як лице лоскоче бешкетник-вітерець…
Уже поснули всі,
Я віч на віч із ніччю.
Запам’ятать назавжди б п’янке це відчуття...
І білих лілій квіт,
І вітер по обличчю -
І все це в простім слові із п’яти букв - “життя” ...
>м. Одеса, 4.08.2016
