04.08.2016 03:02
для всіх
174
    
  3 | 4  
 © Марянич Михайло Миколайович

Життя

Я з нІччю віч на віч.

Як це п’янить, бентежить, 

І кожна така мить наче ковток вина...

Лиш світло проклада

Якісь умовні межі

З яскраво-бунтівного відкритого вікна.

З глибин мого єства

Волає сон сердито, 

І тіло наливає від втоми вже свинець.

Та сон - то не життя, 

А хочеться пожити -

Он як лице лоскоче бешкетник-вітерець…

Уже поснули всі, 

Я віч на віч із ніччю.

Запам’ятать назавжди б п’янке це відчуття...

І білих лілій квіт, 

І вітер по обличчю -

І все це в простім слові із п’яти букв - “життя” ...

>



м. Одеса, 4.08.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.08.2016 15:01  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний п"янкий ноктюрн.
Сподобалось волання сердитого сну)))