Життя
Життя людське звивається змією
Серед річкових порогів і гірських стежин
Давно людство шукає панацею
Від швидкоплинності оманливих хвилин
Часто штовхають з пантелику
Слова, що все на світі цім мина
І коли печаль зустрінеш ти велику
І коли кубок щастя питимеш до дна
В часу на рівному рахунку
Й бідняки нещасні, й пишномовні королі
Від неминучості немає порятунку
Куди ж ти плистимеш на зламанім веслі?
В божих створінь така природа
Прийти й лишити слід
І не скасують ані гроші, ані врода
Останній у вічність самотній похід
© Леся Приліпко-Руснак
Кам`янець-Подільський, 18.07.2016