Ми листя
Злий вітер лютує.
Це осінь багряно-барвиста
Данину із листя виплачує літу...
Почуйте наш клич!
Ніхто нас не чує.
Ми листя. Ми зірване листя.
І вітер недолі нас носить по світу.
Ми вже відійшли.
На дереві гарно
Висіти, вчепившись у віти,
Та нам не судилось у спокої жити,
Бо стовбур гнилий.
Триматися марно.
І нам на багаттях горіти.
Ми ляжем, собою встеляючи плити
Загиблих надій.
Що ж, дерево-мати,
Ти підеш також на багаття,
Та й нікому буде вже цим перейматись.
І тільки колись,
Неначе відплата
За наше тобою прокляття,
Дитина, можливо, підійме погратись
Загублений лист...
