Крізь життя
за мотивами х\ф "Хмарний Атлас"
Все пов`язане, чуєш, моя мила Луізе,
Випадкових людей нема, пам`ятай,
Я дивлюсь в твоє серце - хоробре і рідне,
То з минулих життів. Не віриш? Нехай.
Ти не віриш мені, Сонмі, ти не віриш,
В те, що кожен із нас міняє цей світ,
Не в майбутньому, у цю саму хвилину -
Ти долаєш свій страх - готова, на зліт?
На вершині був, схибив, отямився пізно,
Всі регочуть: то Кавендиш, що за дивак?
Та триматися маю непохитно й залізно,
Хай вогонь у очах вкаже правильний шлях.
Знаєш, стільки шляхів і часом так важко,
І таким, як усі, вже не будеш - ще пак,
Ти безмежний мій всесвіт, зірка в нім ясна,
Прошепочеш: "Дві зірки", - так, Сиксміте...
..................................так.
Не зникай же, Аутуo, тримай мою руку,
Борони, не лишай мене на самоті,
За півкроку до смерті знайти щиру дружбу,
Це вартує всіх сльоз і зрад у житті.
Зрада, лють, мстивість, хтиві бажання
То є демони, що підкрадаються в мить,
То не ти. Опирайся ж, Захрі, не піддайся,
Збережеш свою душу - врятуєш цей світ.
...
Минуть роки, а, певно, і цілі сторіччя,
Знову стрінемось - може, то доля моя?
- Ти впізнав, - сльози рясно, ховаю обличчя
- Серце рідне, - повіш, - крізь віки і життя.
