Ради Бога...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Ради Бога, этим летом…»,
«Синяя тетрадь»
Ради Бога, ти цим літом
В вікна, пам’ять, не гати,
Не здіймай руки з привітом
А прийшла – німа сиди.
І притому, що ти знаєш,
Пам’ять болісна моя,
Чим тривожусь, чим страждаю,
Чим сьогодні мучусь я?
Скрий навіки в даль незриму,
Не являй очам щораз
І забуті види Криму,
І погибельний Кавказ.
Щоб марою зла столиця
Зникла в димну тьму віків,
Схорони нестерпні лиця
Підозріливих дружків.
Лиш одну відкрий шкатулку,
Покажи лице одне,
Чистотою переулку
На поріг яви мене.
А відчуєш, пам’ять, волю –
Згинь поспішністю мани,
В той нестерпний згусток болю
Ти дверей не відчини.
_
Ради Бога, этим летом
В окна, память, не стучи,
Не маши рукой приветы.
А пришла, так помолчи.
И притом, почем ты знаешь,
Память глупая моя,
Чем волнуюсь, чем страдаю,
Чем болею нынче я?
Проноси скорее мимо,
Убирай навеки с глаз
И альбом с видами Крыма,
И погибельный Кавказ.
Злые призраки столицы
В дымном сумраке развей,
Скрой томительные лица
Подозрительных друзей.
Открывай свои шкатулки,
Покажи одно лицо,
В самом чистом переулке
Покажи одно крыльцо.
Хочешь, память, отступного,
Только с глаз уйди скорей,
Чтобы к самому больному
Не открыла ты дверей.
