Зачарована трепетна мить
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Там, де хмариться небо безкрає,
Мріє з далечі, сном завмирає
У думки, запорошені сніжнем,
Наполоханим пуп’янком ніжним
Із морозної тиші щемить.
Глянь, займається в неба узвишші,
Щоб сипнути до сполоху тиші.
Сніговійного стану води.
Чуєш? Манить духмяно край світу.
Не дивуй палахкому розквіту,
Руку дай, заметіллю веди
В диво сну, де з пів погляду в очі,
За пів подиху зимної ночі
Квітка жаром ятрить у снігу,
В теплій повені між пелюстками
Виколихує серця ривками
Зачаровану мить дорогу.
