13.01.2017 11:04
for all
100 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Марянич Михайло Миколайович

Сироти

Час плине мимо,  

рвучи частинами, 

Душу мою разом із Україною.

Знову лишається нам, як колись -

Вмри, українцю, або покорись.....

Лапоть російський

Пропитий відразливий

Нам дозволяє пожити поблажливо.

Блазні при владі, 

Пишаються іроди....

Ми ж, при живій ненці, 

Сироти... Сироти!!!

Знову в підпілля?

Знову ховатися?

Знову вмирати? 

Стріляти? Стрілятися?

Знов нас спаплюжать, 

А потім в герої?

Потім забудуть, 

А потім до зброї?

Може доволі уже побиратися, 

За кусник свободи низько вклонятися?!

Бо не свобода, що кимсь подарована.

Свобода лиш те, що самим завойоване....



м. Одеса, 5.11.2014 р.

Публікації: Марянич Михайло Миколайович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.01.2017 18:17  © ... 

дякую 

 13.01.2017 13:36  Маріанна => © 

Cильно! 

 13.01.2017 13:30  Каранда Галина => © 

Дуже-дуже!!! отут - надзвичайно сильно:

"Знову в підпілля?

Знову ховатися?

Знову вмирати?

Стріляти? Стрілятися?

Знов нас спаплюжать,

А потім в герої?

Потім забудуть,

А потім до зброї?

Може доволі уже побиратися..."