Сироти
Час плине мимо,
рвучи частинами,
Душу мою разом із Україною.
Знову лишається нам, як колись -
Вмри, українцю, або покорись.....
Лапоть російський
Пропитий відразливий
Нам дозволяє пожити поблажливо.
Блазні при владі,
Пишаються іроди....
Ми ж, при живій ненці,
Сироти... Сироти!!!
Знову в підпілля?
Знову ховатися?
Знову вмирати?
Стріляти? Стрілятися?
Знов нас спаплюжать,
А потім в герої?
Потім забудуть,
А потім до зброї?
Може доволі уже побиратися,
За кусник свободи низько вклонятися?!
Бо не свобода, що кимсь подарована.
Свобода лиш те, що самим завойоване....
м. Одеса, 5.11.2014 р.
