08.02.2017 20:38
для всіх
197
    
  - | -  
 © Марянич Михайло Миколайович

Відпусти

Ти відпусти себе і відпусти мене...

Нехай ідуть, шукають кращу долю, 

Крізь сміх та сльози, крізь нестерпні болі, 

Крізь пута кпин, в’язких людських тенет…


Ти відпусти себе і відпусти мене...

Облиш образ сніп болісно-кривавий.

Хто був правий, а хто бував не правий, 

Навряд чи вже оте хтось спом’яне…


Ти відпусти себе і відпусти мене...

І хоч душа отруєна тугою, 

Зима завжди кінчається весною.

Весна прийде, і все лихе мине…


Ти відпусти себе і відпусти мене...

Хай паросток надій донині сонний

Розквітне щастям ніжних квіт півоній.

І в щасті тім й самі ми розцвітем.



м. Одеса, 8.02.2017 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!