Відпусти
Ти відпусти себе і відпусти мене...
Нехай ідуть, шукають кращу долю,
Крізь сміх та сльози, крізь нестерпні болі,
Крізь пута кпин, в’язких людських тенет…
Ти відпусти себе і відпусти мене...
Облиш образ сніп болісно-кривавий.
Хто був правий, а хто бував не правий,
Навряд чи вже оте хтось спом’яне…
Ти відпусти себе і відпусти мене...
І хоч душа отруєна тугою,
Зима завжди кінчається весною.
Весна прийде, і все лихе мине…
Ти відпусти себе і відпусти мене...
Хай паросток надій донині сонний
Розквітне щастям ніжних квіт півоній.
І в щасті тім й самі ми розцвітем.
м. Одеса, 8.02.2017 р.