Octo carmen
віршування в окупації
...за похміллям завжди слідує поганий настрій, нудьга і бажання терміново похмелитися, а в окупації сюди додається ще й запекла, несамовита лють до свого становища окупованого - себто, ти є той, який не має свободи і прав, окрім права мовчати...
1.
не втішай себе мріями
кращих своїх сподівань -
розклади краще долю свою
в сьогоденні у тлінні на дні,
у яких вже немає
подовження у майбуття
і минулого теж...
2.
сам на сам,
із собою самим,
наодинці,
загнаний в кут
переліч всі роки,
що життям в освітленім світі було,
ось під небом оцим,
з якого частіше
спадало каміння під ноги тобі,
трохи снігу, дощів
і нестерпних літніх спекот і жаги...
3.
чи було там кохання?..о, ні!
там все більше зневага,
погорда,
сарказм,
цинічне блазенство,
витівка,
фарс
і огида гидка -
споглядання єхидних гримас,
що святкують веселі свята
урочистим ходінням у марші
немов у німому кіні...
4.
не дивись,
відведи краще погляд убік,
де лежить уже вбитою мить -
там на згадку про неї шумить,
шурхотить ковила небесам,
у безмірних просторах яких
кружляє у колах чекань
чорний гайворон-птах
...чи то гава?..
...а, може, ширяє в висотах то грач?..
5.
у розбурханих травах
почуєш притишений спів цвіркуна
і... -
пригадаєш метілі в морозній зимі
невгамовний вертлявий танок,
а ще (мов відлунням!) -
як краплі дощу
збігають по арфових струнах
у пісні без слів
ти почуєш... -
почуєш красу у мелодіях,
в рухах,
у шумі трави,
передзвони снігів в снігопаді у світі,
який увела за собою та мить...
6.
зазирни
своїм оком крізь лінзи холодні
в калейдоскопічне життя -
там клубком переплутаним
скручений часом твій шлях
і мигтіння облич
і жестів,
і тіл, розфарбовані що
у фарбах рожевочервоних світань,
там у правді брехня
і брехня отруєна в правді,
там вічність як мить
і мить незмінна в віках,
і стогне у тлінні хаос...
7.
коли сонце впаде,
або хмари важкі
поглинуті будуть,
зникнуть в пітьмі -
тоді буде тобі все одно,
ти лежатимеш вічно,
а поруч сумний
чорний птах охоронцем і ти,
наодинці з собою самим,
сам на сам з безпросвітньою тьмою,
мов привід сліпоглухонімий
замурований в кут,
у безвихідь буття,
у якому нема сьогодення,
майбтнього теж...
8.
наче повівом
протяг торкнеться до скронь -
так бажання прийде
розламати,
розбити,
ущент розтрощити,
розвіяти примхи фантазій і диких уяв
і забитися в кут,
рахувати на пальцях слова,
які викинеш в ніч,
божевільно оскалений
в спокій і тишу руїн...-
сподівання твої там і мрії....
octo carmen - від лат.: восьмивіршик
