Паросток любові
Я Вчитель! І я щаслива!
Плекаю так ніжно в долонях
Дитячі серця вразливі,
Любов моя не охолоне!
Я вдячна батькам і долі
За сповнені праці світанки,
Достатньо ще сили й волі
Стрічати усміхнені ранки.
Ці посмішки гріють душу,
В них мудрість моя дозріває.
Нести її в світ цей мушу –
Хай інші серця огортає!
