01.02.2017 16:02
для всіх
73
    
  3 | 3  
 © Ем Скитаній

Порухи ночі

озовом ночі

місяцем лютим

зірка над місцем

огником сяє.


тіні на білому

крилами хибними

плетені вітами

в темінь тополі.


вітер - мелодія

вибухом крику

подихом тихим

і шепотінням


трепетом оханням

в пустощі чорному

в прірву у безлічі

сходинок болю.


ремством і гомоном

вигін граційний

сяє небесний

в дике і хтиве -


вільний у волі

в холоді згуби

зірку фатальну

в сяяння горне.


пугачі з гілок

спурхують долу

в темінь у шурхіт

в тіні на здобич -


і заіскрилося

в крихкості снігу

снами у порухах

сховане в чорне.


у тріпотінні

дзвони льодові

сполохом спадом

зведений стогін -


омах безодні

подих глибинний

гуркіт падіння

острах поглинув.


придихом видихом

скриками хриплими

гасне небесне

чахне приземлене... -


ночі ще скільки

жменя чи крихта

білоосліпної

у часоплинні?.....

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.02.2017 10:33  Тетяна Белімова => © 

Навіть найтемніша і найдовша ніч минає... Будемо сподіватися, що світанок вже скоро...