Іду, дорогу пробиваю...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Сумка листоноші»
«Иду, дорогу пробивая»,
«Сумка почтальона»
До мерехтливих скал у млі,
Вільхові парості ламаю,
Нагнувши з тріском до землі.
Й життя тут надломлю, як віху
Доріг, що сходжені в живих,
Нагод не знаючи для сміху
В поневіряннях снігових.
_
Иду, дорогу пробивая
Во мгле, к мерцающей скале,
Кусты ольховые ломая
И пригибая их к земле.
И жизнь надломится, как веха
Путей оставшихся в живых,
Не знавших поводов для смеха
Среди скитаний снеговых.