Васильок
Сільський хлопчик Василь,
Жито в полі косив.
Сільський хлопчик Василь,
Долю там загубив!!!
Зчарувала русалка,
Молодецькую волю.
Закохався він палко,
У диявольську доню!!!
Хихотала вона,
І співала про море.
За собою звала,
Та накликала горе.
І вела його бродом,
Загубить не лякалась.
І з людським вона родом...
У те літо вінчалась...
Але холод у серці,
Заважає кохати.
Кришталевії дверці,
В її темної хати…
В серці річка-вода,
В її грудях дощі,
А в косі лобода...
Та немає Душі.
І звернула улітку
Його гарну усмішку,
Сонце-хлопця на квітку -
Синьооку волошку…
Сільський хлопчик Василь,
Жито в полі косив.
Сільський хлопчик Василь,
Долю там загубив!!!
І як липень приходить,
Те у житньому полі.
Хороводами бродять,
Древні мавки на волі…
Та в одній із них сльози,
Як волошки цвітуть…
Обпікають всі щоки,
Можна в них потонуть…
Коли дивиться мавка
В світлі зорь опівночі,
Безсердечна фіалка
В волошкові ті очі.
