Терпсіхора

За паркетом

Мы не любим побед без боя,
мы в пожаре привыкли греться;
наше счастье - на грани боли,
вязью шрамов украсим
сердце.

Чи то тебе торкнула Терпсіхора,

Чи ти її ловила за хітон…

Накликала собі пекучу долю,

Й сама танцюєш у її полон.

Твоє життя – паркет, партнер і втома.

Твоя любов – оця нестерпна біль.

Святкує перемогу Терпсіхора –

Ти знов зламалась від різких падінь.

Але ти встанеш, знову, і вже вкотре…

Сама не знаєш, нащо ти встаєш.

На нервах, як на струнах, б’ють акорди,

І нерви розірвуться скоро теж.

А ти мовчиш, на плач немає права.

Хоч поряд той, хто ранив сотні раз.

А ти підвладна, ти йому підвладна…

Ти пробачаєш тисячі образ.

Де танець двох – там слову вже не місце.

Серця розпалять пристрасні розмови.

Там вічний бій, там кров гірка і чиста.

І весело в палаці Терпсіхори…