Твоя й моя весна!
Із архіву, що в куточках мо́го серця
Дістаю я потаємні письмена...
Спрагло п’є душа з цілющого озерця
І ім’я йому - твоя й моя весна!
Відчуваю її запах, смак і колір,
Дотиком бадьорить свіжий вітерець,
І пробуджується все навколо -
З насінини проростає корінець.
Так в моєму серці мрія проростає,
Схоронила її серед лютих зим,
Теплим спогадом кохання огортає,
Як же скучила душа моя за ним!
Я візьму у Ве́сни всю її чарівність,
Легкість, вдачу, барви ніжних кольорів.
Я в зелений колір – зафарбую вірність,
Все про неї знаєш, навіть так, без слів…
Я до тебе, милий, крізь роки полину,
Ця весна, я вірю, разом знов зведе.
Тільки чути пісню, пісню журавлину,
Нас весна з коханням більше не знайде....
