Вессінні збентеження
віршування в окупації
небеса - атмосфера, нашарування сфер,
одна з яких ноосфера... - там ми,
такі тимчасові, зло дійні та метушливі,
у справах
і поза справ суєтні у суєті,
жадібні і сварливі,
влаштовуєм бойні і війни,
вбиваємо, боремося за мир,
завжди у протесті,
валуємося між собою за владу -
вона мов завіса театру,
за лаштунками у якого
фальш неприхована і махінації,
репетиції у брехні
під галаси наші і чвари,
коли ми вимагаємо (з кого?!...з таких же, як ми!?..)
законів і права своєї волі (і це особисте, святе!),
вимагаєм освіти, добробуту,
охорони здоров"я (здоров"я - життя!),
справедливості, правди і мови...
...але то таке вже...й до чого це все?!
тут про кохання ведеться...
...поруч тебе за столиком п"є вона каву.
розкішна, вишукано і граційно тримає горнятко
тонкими довгими пальцями,
в каблучках що і перстенях.
мовить тихо про щось інтимне,
вологі цілунки - обіцянка сексу, ласки і млості утіх.
і ви тікаєте із кав"ярні,
подалі від світу,
за сотні засовів і замків
у замок кохання, в якому...
в якому до вас лише долинають
відлунням поголоси і чутки -
мовляв, що отам,
десь далеко,
за стінами й брамами вашого замку
гинуть від голоду і самогубства,
викрадають, гвалтують, вбивають людей.
трапляється навіть -
просто зникають в нікуди люди...
а ще (про це кажуть таємно-утаємничено,
вказівного пальця прикладають до вуст),
мовляв, що декотрі проклинають
кремлівську хунту
і їхнього пахана-єрепуда
за руйнації сіл і осель у містах,
за терор, мародерство, убавства...
та все ж більшість - ватне збіговище,
люто ненавидить "укрів укропії".
так от (поголоска така є) -
за симпатію до України
москалі каженіють -
катують і б"ють у підвалах
і коли вже не вб"ють,
здоров"я позбудишся точно.
то ж, якщо вже так любиш свою батьківщину -
сидь тихо,
люби без надриву і фанатизму.
- ...а що... - прошепотіло томно кохання тобі на вухо -
ми принижена нація, скалічена ще за орди... -
і подих гарячий обпік тобі шию.
у коханні припала вона до вуст
пристрастним поцілунком -
утримує тебе біля себе
поглядом, подихом, порухами
еротичними танцями, сексом... -
знає вона,
не подобається тобі
коли у чарівній голівці її
такі сумазбродні нестерпні думки.
побіжиш до чорнявки - красуня вона
романтична, спокуслива і загадкова -
заблукаєш у неї закоханий
до самого аж до світання,
тому що, як каже твоє кохання,
"бо відьма вона на метлі"...
а потім усе прогуляєш,
проп"єсся, а чи програєш у карти.
і знову залишися тінню
від лампи настільної
в стінах пустої хатини,
знищений, у самотинні...
отак і існуєте ви удвох - ти і кохання
в коханні і злагоді в замку кохання,
без прощень, прощань і печалі.
на столику - в льоді шампанське,
шоколад у цукерниці,
цигарки, запальничка
і пролісків ніжний букетик у вазі.
і ви у шелесті простирадл
гасите до нестями
жагу і пожежу у пристрасті
допоки не влучить міна у вас,
снаряд чи яка граната... -
бо воля на те була Божа.
...на все воля Божа...
кохання також від нього -
таке різмаїте і непостійне,
легко б"ється, ламається, рветься,
швидко згорає до тла
або довго трутизною тліє
у зраді і злої брехні...
кохання - матерія витончена і тонка.
жонглює Божа рука духовністю
і спонукає, примушує нас обирати:
неспокій, свобода і творчість
чи смиренна покірність раба?..
...і ти, вже на схилі років,
йдеш рабом у кохання -
блукаєш там у садах
мрії, чарівності і натхнення.
ноосфера - сфера розуму, взаємодії суспільства і природи;
сучасна стадія розвидку біосфери, пов"язана з появою в ній
людини (вікіпедія).
