Старі рани
Занадто довго, затягнувся цей двобій.
Сталевим лезом, знов ввігнали в мою душу.
Відкриті старі рани, нестерпний, гострий біль.
Але, я ще жива, і все ж піднятись мушу.
Не вперше покидаю, криваве поле бою.
Ти думаєш, програла? Та я набралась сил.
Спираючись на посох, в кулак збираю волю.
Мені у поміч вітер, хоч і немаю крил.
Полтава, 20.02.2017
