Колись
Колись жили усюди
На нашенській Землі
Великі зростом люди,
Не так як ми малі,
Вони тоді в науці
Сягнули вже висот,
А в нас знання ще куці,
Хоч крику повен рот.
Вони могли миттєво
Гайнути в інший світ,
Для них було суттєво
Пізнати все як слід,
Створіння де розумні
У Всесвіті живуть,
Чи звички їхні згубні
До смерті призведуть?
Були такі планети,
Де воювали всі,
В розставлені тенети
Ловилися бійці
І умирали гідно
За націю свою,
А ворог відповідно
Радів – їх вбив в бою.
Таких планет багато
У Всесвіті було
Й земляни всі затято
Взялися нищить зло,
Забули щоб насилля,
У злагоді жили,
А злості щоб бадилля
На віки зогнили.
Зустріли і не згідних,
Лиш сильний може жить,
Невмілих й тому бідних
Потрібно перебить,
Їх місце займуть сильні,
Щоб править Всесвітом,
Вони усі мобільні,
Щоб бути скрізь бігом.
Тож замирити важко
Готових убивать,
Їм зрозуміти тяжко
Як в мирі існувати,
Що легше і спокійно
У праці досягти
Порядку, де надійно
Жить краще будеш й ти.
Великі зникли згодои
Й не знаємо куди,
Можливо були родом,
Де інші є світи,
Щось на Землі злякало,
Тож і втікли вони,
Не затишно тут стало,
Погані снились сни.
Малі презлі істоти
Ковтали все живе,
До іншої роботи
Єство їх щось не зве,
Всевишня сила добра
Не бачила це зло,
Презлі ж неначе кобра
Все нищили на тло.
З тих пір ще гірше стало
На нашенській Землі,
Є ядерне вже жало
Й вони вже королі,
Вбиваючи сміються,
Що наробили лих,
А крові як нап’ються
Гординя пре із них.
м. Київ, 25.09.16. 11.03.17.
