08.04.2017 23:52
Без обмежень
89 views
Rating 5 | 3 users
 © Анна Ольтенберг

На незабудь

Зі щоденника

Прошу, пам’ятай теплоту моїх рук

І вигини шиї…

Мій шепіт і крик.

Всі погляди гострі, 

Між ребрами стук.

Парфуми мої, до яких ти не звик.


Прошу, пам’ятай, скільки битв ми пройшли.

Пов’язані ми, кажуть, «потом і кров’ю».

А я знаю більше – ми рідні навік.

Але, як забудеш, я зникну від болю.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.06.2017 00:50  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую! Зникала надовго, приємно, що тут пам`ятають!)) 

 06.06.2017 09:50  Тетяна Ільніцька => © 

Сонечко, щиро вітаю з днем народження! 
Натхнення! Щастя! Кохання!

 10.04.2017 17:40  Тетяна Чорновіл => © 

Чудові слова в неймовірній ліриці! 

 10.04.2017 08:36  Тетяна Ільніцька => © 

Мені здається, такі прохання неможливо не почути)) Усе буде добре! 

 09.04.2017 23:02  Панін Олександр Мико... => © 

Драматичний вірш.
У коханні "зникати від болю"
страшно,
та буває ще трагічніше.
Зникати у болю.
існувати у болю
і відроджуватись
із болю.

Хай минає
"чаша сія"
усіх, хто кохає. 

Публікації автора Анна Ольтенберг

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо