Анна Ольтенберг На незабудь
Прошу, пам’ятай теплоту моїх рук
І вигини шиї…
Мій шепіт і крик.
Всі погляди гострі,
Між ребрами стук.
Парфуми мої, до яких ти не звик.
Прошу, пам’ятай, скільки битв ми пройшли.
Пов’язані ми, кажуть, «потом і кров’ю».
А я знаю більше – ми рідні навік.
Але, як забудеш, я зникну від болю.
06.06.2017 09:50 Тетяна Белімова => © |
Сонечко, щиро вітаю з днем народження! |
10.04.2017 17:40 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудові слова в неймовірній ліриці! |
10.04.2017 08:36 Тетяна Белімова => © |
 Мені здається, такі прохання неможливо не почути)) Усе буде добре! |
09.04.2017 23:02 Панін Олександр Мико... => © |
 Драматичний вірш. |