Ясніє сутінь цвітом абрикоси
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Ось-ось крайнеба досвітком займеться,
А вітер виколихує ривками
Пелюстя снів духмяних уночі.
Не переймайся сполохами серця,
Коли в імлі рожевій мої коси
Стрімкими неслухняними струмками
Стечуть зі снами в тебе по плечі.
Леліє ніч між вітряної смути
Тендітну мить розквітлого бутону,
Що з сьомих відчуттів, чи може сотих
Нахлине миттю доторку руки.
Цей дивосвіт так просто осягнути,
Він заясніє в глиб небес бездонну,
Як у зізнанні, зачаївши подих,
Розквітлих уст стріпнуться пелюстки.
.gif "{#}")
