12.04.2017 14:38
для всіх
319
    
  10 | 10  
 © Олена Вишневська

...у межах простої гри...

...у межах простої гри...
Усі усіх не люблять – так завжди,
Така уже настала в нас епоха…
Усі усіх не люблять – півбіди.
Всі брешуть, що всіх люблять – катастрофа.
© Ліна Костенко

На сірому фоні у межах простої гри, 

Де ні переможців, ні тих, хто зазнав поразки, 

Немає, ідуть караваном вервечки рим, 

І я поміж ними, зриваючи з буднів маски.


Куди і навіщо? Безглуздо шукати сенс:

Втікаю від себе в обійми чужих вокзалів, 

Зі слідом від опіків рідних мені імен з

Минулого /та без валіз псевдоідеалів/.


І рвуся, як риба із сітей, бо дах знесе

Самотність у натовпі серед кривих ілюзій.

Бо в грі цій, насправді, між тисяч людських осель

Ні дому немає, ні правди, ні вірних друзів…



/хвилинне... без претензій на вірш/

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.04.2017 12:57  Олена Коленченко => © 

Радію, що у мене є такі друзі!!! Вірш неперевершений, як і ти сама) Зі святом тебе, люба!!!Христос Воскрес!!!

 13.04.2017 20:36  Віктор Насипаний => © 

Досить близьке мені. ніби шматок емоцій. глибоко і якось трохи сумно - лячно. епіграф зачепив. не читав ще такого. Всього найкращого. Натхнення Вам!

 13.04.2017 07:51  Тетяна Белімова => © 

І справді, сенс шукати безглуздо...
Красиво, із глибоким підтекстом. Як завжди у Тебе, Оленочко!

 12.04.2017 19:39  Тадм => © 

круть!

 12.04.2017 15:42  Каранда Галина => © 

супер...

Дякую за вірш.

і епіграф сильнющий.

 12.04.2017 15:36  Панін Олександр Мико... => © 

Вірш - найсправжісінький.

Дивіться публікацію.