16.04.2017 23:30
для всіх
173
    
  4 | 4  
 © Серго Сокольник

О болю мій!.

О болю мій!.

О болю мій!

Ти є життя, я знаю.

Хто не живе-

Тому і не болить...

І ниють рани...

І душа страждає...

Яка ж ти різна,  

Різна, болю мить...

То розкажи,  

Яким же ти буваєш, 

Мій болю,  

Віддзеркалення життя?

Ти мати й мачуха, 

Ти день за небокраєм, 

Ти незрівнянна

Сила відчуття

Моментів тих, 

Що дарувала доля, 

Яка під доброю

Зорею нас звела

Дарунком щастя...

Тільки вже ніколи

Нам не відпити 

з того джерела.

Ми сліпо маєм, 

Не цінуючи, ЩО маєм, 

П"ючи, допоки 

У криниці є вода, 

І так п"ючи,  

Безтямно пропиваєм

Той дар на двох, 

Що Бог кохання дав...

А рани що ж?

На те вони, щоб нити, 

Застуджені об млосний 

Світ нічний.

І все ж... Згадавши

Неповторні миті-

Який же ти солодкий, 

Болю мій!..



Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.05.2017 03:28  Іван Петришин => © 

мій біль тобі чужий,
як і я ввесь,
далекий, як далекі сни,
ну, чув ти слово "біль" там десь,
ну, розумієш, що в болі i вони...
а, біль жорстокий спричиня життя,
суспільство, друзі і сусіди,
біль - то дорога самозабуття,
біль- перенесені то біди.
хтось уколов, хтось ущепив,
хтось вдарив, а хтось ранив словом...
мав ти любити свій народ,
як і Ісус любив,
та він Його убив,
ну, а тебе- побив,
сказав, що ти- ніхто,
щоб йшов собі подалі,
бо ти-старий і не потрібний вже громаді...
промовила щось краля у помаді,
щось шляхтич вигукнув,
щось промичав багатий,
щось цвиркнув поміж зуби
переможець слова...
й замовкло серце,
і замовкла мова,
лиш терпкий біль
пронизав біополе...
забулась багатьма вже школа,
й освіта вища, і культура,
в руках- лиш гаманець,
у поступках- бравура...
десь, на селі, в печі,
чомсь гримнула братвура,
і біль затих,
до нової атаки,
пішов, обпльований, у болі,
без подяки.
сполохані, піднялийсь у повітра птахи,
і кров`ю всі спітніли лахи...
тобі сказали, де іти-
пограти в шахи,
поки молитв ще діє аспирин.
увага! біль- на п`ять годин:
ви два- удвох-
ти й біль,
і біль- один.
Іван Петришин

 28.05.2017 03:06  Іван Петришин => © 

гарно. особливих знагідок нема, але не знав, що "бог кохання" має писатися з великої літери: "Бог кохання", що натякає або на пантеїзм, багатобожжя, або на нову релігію, де є тільки Бог кохання. дякую.

 21.05.2017 21:30  Надія Крайнюк => © 

Біль ні за яких обставин не може бути солодким.
Але: - Мені болить, то, значить, я живу!
"О болю мій!
Ти є життя, я знаю.
Хто не живе-
Тому і не болить...
З цими словами згодна на всі сто.
А вірш написаний чудово! Хай щастить!

 21.04.2017 08:24  Тетяна Чорновіл => © 

Сильна зболена лірика! Але ЛГ не промах! Біль у нього, а кров"ю заюшена пані!))) Жартую. Нехай біль минає, як недобрий сон!

 17.04.2017 08:19  Вікторія Івченко => © 

"І все ж... Згадавши
Неповторні миті-
Який же ти солодкий,
Болю мій!.." Так, Життя дає нам пережити цей біль - і вийти з нього оновленим.

 17.04.2017 01:30  Борис Костинський => © 

Чудова поезія! Але мушу сказати, Серго, що біль навіть і від найпалкішого кохання, все ж таки не є чимось приємним. Краще, коли ніяких страждань нема взагалі, а є лише радість та насолода! Це типово-американська(протестантська) концепція. Православні сповідують інше - страждання у ЦЬОМУ світі і радість, лише у ТОМУ...

{#}