Душа. Ольга Липа Вишивала сорочки я світлом...
Вишивала сорочки я світлом найяскравішої зорі,
Діткам, братам, улюбленим сестрам, і смарагди, і снігурі!
Десь Дніпро розливається хвилями, степовая сума і добро,
Та калини весняної кіска, і вкраїнських завій тут срібло`!
Все ліси з солов`ями і маками, і зеленая ковдра землі...
Де Дух Предків, Великий і Вічний - Чорноморські пливуть кораблі!
Посміхнемось ми небу і сонечку, сіє жито весняная даль...
Вишиванки наші чудовії проганяють від серця печаль!
25.08.2017 21:20 Надія Крайнюк => © |
 Дуже гарно! Дякую! Хай щастить! |
22.05.2017 08:53 Тетяна Белімова => © |
Цілком із Вами згодна! Справді, уже скільки разів спостерігала цей ефект: надягаєш вишиванку і сум минає))))))) А ще кожен регіон України має свою традицію вишивання і свої візерунки, у яких і прадавні символи, успадковані ще з трипілля, і калина, і виноград - як у тій пісні "Ой, там за садом-виноградом". Бо для наших предків усе їхнє життя складалося з символів, які вони переносили на полотно. |
.gif "{#}")